Зачем ты, друг, душой разбитый,
Стонешь точно, как больной?
Ты – Иисусом не забытый,
Приди к Нему, ведь врач Он твой.
От Него ничто не скрой,
Все подробно расскажи.
Сердце искренне открой,
Где что болит, все расскажи.
Другим врачам не доверяйся
Найдется много в мире их,
От них подальше удаляйся
Даже близких и родных.
С Матфеем, Марком и Лукой -
С ними дружбу заведи.
Иоанн тоже неплохой,
Вот к ним каждый день ходи.
А там подальше живет Павел.
С ним ты тоже подружись.
Многих он на путь наставил,
Его жизни научись.
Все это выполнить стремись,
Выпить лекарство не стыдись.
Оно дает здоровье всем.
И не лечись больше ничем!
***
Будь первым, когда надо слушать, и последним, когда надо говорить.
Дьявол хорошо знает, какое великое благо – молитва, и потому усиленно нападет на молящегося. 22 апреля 2004 г. Георгиевск
Любовь Зотова,
Кисловодск
Удивительную жизнь прожила Любовь Зотова - поэтесса из Кисловодска: любви,поддержки, уважения.. Все это воплощается в ее стихах.. e-mail автора:afeneva@yandex.ru сайт автора:стихи. ру
Прочитано 3610 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
